Актуальні питання практики

Паливний акциз при оренді майна/зберіганні пального

Суб’єкт господарювання буде вважатися платником пального акцизу тільки тоді, коли в нього є акцизний склад, тобто приміщення або територія на митній території України, де особа провадить свою господарську діяльність з реалізації пального (п.п. 14.1.212 ПКУ).

Потрапляє під пальний акциз і під ліцензування особа, яка надає послуги із зберігання пального. З 01.07.2019 р. операції із зберігання чужого пального (передача пального від зберігача замовнику послуг зберігання) є реалізацією пального, а тому щоб надавати такі послуги, зберігач має зареєструватися платником пального акцизу, а всі свої склади, де зберігаються і здійснюються інші операції з пальним, зареєструвати як акцизні склади.

Особа, яка передала паливо на зберігання і використовує його для власних цілей не є платником акцизу, оскільки не має акцизного складу (приміщень для зберігання, з якого отримує пальне для власного використання).

Якщо особа орендує споруди, обладнання, ємності, в яких саме вона здійснює операції, пов’язані із пальним, то саме вона (орендар) має отримати відповідну ліцензію.

Хоча, якщо в орендаря буде договір оренди лише споруди, обладнання, ємностей, а не буде договору оренди землі, на якій вони знаходяться, то можливі проблеми з отриманням ліцензії.

Тобто, наприклад, якщо особа орендує ємність на складі певного суб’єкта для зберігання там свого палива, то такий склад відразу стає місцем зберігання пального. При цьому склад, де знаходиться орендована ємність, стає місцем зберігання саме для орендаря. Орендодавець такої ємності жодним чином не пов’язаний із цим місцем зберігання.

 


Коментарі